don_castelano

Мене завжди дратували неосвідчені люди. Тих, які не отримали певних знань, звичок,
правил поведінки через своє непросте життя чи оточуюче середовище я ще якось толерую.
Але коли ніби-то навчена людина несе рідкісну ахінею, вона відразу сильно падає в моїх очах.

Практично стовідсокова середня освіта, вища освіта, яка охоплює близько половини суспільства.
Та навіть при такій системі освіти завжди будуть знаходитись персонажі, що закопують у землю вражену струмом людину "щоб заряд стік у землю" або з розумним обличчям говорять про "страшну сонячну радіацію після чорнобиля".

Одна з моїх знайомих якось стурбовано почала розповідати мені про таке ніби то реально
існуюче явище як телегонія. Якщо коротко - суть явища у тому, що діти наслідують генетичні
ознаки не тільки матері та батька, але й усіх попередніх сексуальних партнерів матері.

Тобто хватає один раз переспати з негром, щоб потім, зовсім від іншого чоловіка, можливо навіть через декілька років народити негритятко. При цьому чомусь особливо важливим є перший партнер, хоча гени інших теж мають значення.

Поширення таких їдей 100 років тому, коли про спадковість нічого не було відомо, ще якось можна пояснити. Але як можна нести такі нісенітниці у 21-му столітті, після розшифровки геному людини, через 50 років після відкриття ДНК.

Нагадування про гени, хромосоми і ДНК, пояснення про відсутність будь-яких підстав для таких генетичних сюрпризів абсолютно не допомогли.
- А я все-таки вірю, не даремно ж люди написали! Наука ще багато чого не знає.

Кожний порядний галичанин вважає себе зобовязаним принаймі раз на рік піти до церкви на сповідь. Однак, ця звичка мало має спільного з масовим релігійним екстазом чи усвідомленням гріховності свого існування.

От скажіть мені, навіщо сповідатися якщо не каєшся ?
Якщо не шкодуєш широ про свої гріхи і не робиш найменьших кроків щодо їх уникнення у майбутньому. Якщо сповідь є простою формальністю за принципом "так здєсь завєдєно".

Бажає пошуршати своїми звилинами?
Цим постом розпочинаю цикл задач для старшого шкільного віку та менеджерів середньої ланки.

Расу восьминогів з сузірря Ліри серьозно занепокоїв розвиток людської цивілізації. Було прийнято рішення зупинити поширення людства у галактиці.

Треба сказати що етика і моральні переконання не дозволяли їм знищувати інших істот. Їх диверсія лежала виключно у технічній площині. В результаті маніпуляцій з просторово-часовим континиумом, вимірами вищих порядків та застосування секретних технологій лірянського ВПК на всій Землі зникли абсолютно усі еталони усіх величин!

Манометри, термометри та вольтметри зникли разом з більш прозаїчними вимірювальними засобами, такими як ваги, годинники і лінійки.

Отже, любі читачі - завдання: пастроїть звіздальот і вломити лірянцям відновити якомога більше еталонів вимірювальних величин, використовуючі свої знання фізики.
Чи зможете ви повернути землянам метр, літр і секунду?



ну що, ж... Усі хто мали що сказати - висловились.

Розпочнемо. Для початку нам буде потрібен еталон кутового градусу.

Його отримати найпростіше. Ділимо коло на 360 частин - і готово.


Інший варіант - отримати еталон градусу на основі триногометрії, згадавши що таке синус або косинус.

На рівній поверхні розміщуємо вертикальний стовп який буде слугувати сонячним
годинником. Слідкуючи, за переміщенням тіні, і памятаючи що за одну годину
сонце переміщується на 360 / 24 = 15 градусів відновлюємо годину.

За допомогою якогось процесу зі сталою швидкістю - перетікання води, горіння свічки, відновлюємо меньші інтервали - хвилини та секунди.

Отримавши секунду - можемо відновити метр.
Адже метр - це не просто сорокамільйонна частина мерідіану.
За початковим визначенням метр - це довжина маятника, що має період коливань в 1 секунду. Пізніше від цього визначення відмовились, оскільки
період коливань залежить від прискорення вільного падіння, різного у різних точках землі.

Далі, як вже правильно згадували дописувачі, вводимо літр - об'єм кубу з ребром у 0.1 м, та кілограм - маса 1 літру хімічно чистої води.

До сьогоднішнього для я думав що приколи про індусів та індійський код нічого спільного з реальністю не мають, а такий же фольклор як анекдоти про чукчів та прибалтів. Що індуси це велика і розумна нація, з великою життєвою філософією, своїм шляхом... Що індуси - толькові знаючі професіонали.

Але тільки до сьогодні. 3-х годинна(!!!!) розмова в асьці з адміном-індусом сильно нагадала ( анекдот про автобус і хлопчика-дауна )

У дитинстві я дуже любив коли вимикали світло. Сидіти у темряві - це вже було щось незвичне, небуденне, цікаве. Крім того, коли вимикалось світло, батьки з глибокої шухляди діставали сімейну реліквію - фаянсову керосинову лампу.
Запалити її, встановити малюсіньким ричажком потрібну яскравість та загасити коли світло знову ввімкнуть було моїм беззаперечним правом і обов’язком. Власне вимкнення світла було єдиною легітимною можливістю доторкнутись до сімейної реліквії.

Якщо ж світло вимикали у діда з бабцею в Червонограді, тут теж були свої принади. Наприклад правдива шахтарська лампа, що вдягалась на лоба, або старезні, не стеаринові, а з правдивого віску свічки.

У більш зрілому віці коли на початку буремних 90-х вимикання світла стало чимось буденним, ми з друзями збирались у одного з нас, гостинний хазяїн запалював старого польського п’єца, підкручував тягу так, щоб полум’я було яскраво жовтим, ми всідалися навколо п’єца на теплому килимі і починали собі дуріти. Ех, молодість... Перший алкоголь, перші несміливі залицяння...

АЛЕ ЯКОГО ХРЄНА 2 ДНІ ПІДРЯД НА ДЕКІЛЬКА ГОДИН ВИМИКАТИ СВІТЛО ЗАРАЗ, ЗА 6 ДНІВ ДО ДЕДЛАЙНУ!!!!!!!
Повбивав би!

Театр «Арабески»

представляє тур із клубною версією вистави
РАДІОШАНСОН (ВІСІМ ІСТОРІЙ ПРО ЮРУ ЗОЙФЕРА)

політичне кабаре

Львів - 23 лютого (субота), початок о 20.00, клуб «Лялька» , пл. Д.Галицького,1, т. 0322 2980809.
---------------------------------------------------------------------------------
Конституція - це те що лишається на папері. Режим врешті-решт захлинеться у власній патоці. Памятай, насправді система відчиняє свої двері лише для того, аби прищемити у них твої пальці. Душі наших політиків це мясні собачі консерви. Померти у цій країні від циррозу - це померти за свободу.

Все, чого ти боїшся, починається після смерті.
Тому все, чого ти боїшся,
як би воно не називалося,
тебе не стосується.
Доки не починається

Тільки словянам вдається під час обговорення можливого проекту поєднати у одному реченні словосполучення "бізнес-логіка" і "йобана хуйня".

Партия регионов обратилась к известным западным киноактерам с просьбой надавить на украинскую власть и заставить ее разрешить кинопрокат фильмов на русском языке. «У каждого из них в Украине существует миллионная армия поклонников, которая значительно пострадает, а может быть, и поредеет после решения Конституционного Суда [об обязательном дублировании, озвучивании или субтитровании на украинском языке]. Возможно, власть прислушается к их голосу, ведь мнение иностранцев она уважает куда больше, чем своих земляков», – отмечает пресс-служба ПР. Среди адресатов письма – такие киноактеры как Ален Делон, Сильвестр Сталлоне, Жерар Депардье и Уилл Смит.

24 января 2008 года в г. Ужгороде состоялось заседание Президиума Сойма (Народного Парламента) Подкарпатских русинов. Принято решение о выдаче членам русинских организаций и русинам за рубежом единого образца удостоверения-легитимации, подтверждающих национальность «русин» и правопреемственность гражданства Подкарпатской Руси. Единогласно русинами края присвоено звание почётного гражданина Подкарпатской Руси с выдачей к нему удостоверения под номером 1 Енди Варголу. Под №2 Иэн Роберту Максвелу (Людовик Хох) уродженцу Солотвина.



Хто не в курсі - Енді Уорхал - відомий художник і дизайнер, засновник стилу поп-арт. Сучасний логотип кока-коли - його творіння. Дійсно мав словацько-русинські корні.

Максвелл - ні, це не той відомий фізик, а медіамагнат, який вкрав у росіянина тетріс

На пост-радянському просторі близько 13 млн. людей були, як кажуть, у місцях позбавлення волі. Так що потреба у соціальній мережі - є.

На новом сайте http://sokamerniki.su/ вы cможете разыскать сокамерников и просто хороших и правильных пацанов, просмотреть свои малявы, учинить предьяву баклану за галимые рамсы.

От скажіть, ви можете собі уявити, що якесь массове видання присвячене культурі з метою бути більш близьким до народу почало виходити на суміші суржика і блатняка?

Ні?

Так чому ж на половині жахливих пацаньячо-гопівських шмоток стоять відомі бренди одягу рівня Найка, Адідаса чи Аляски? Я думав причина у тому що це все підробки. Частково це правда. Але ж і у фірмових магазинах - ціла купа шмоток, які буде носити хіба що реальний такой парнішка із 14-й бурси... Нічого дивного, задовольняти бажання толпи легше, ніж формувати у цієї толпи смак.

Новосібірск - город суровий. І хакери у ньому теж сурові.

2008 рік. Гігагерцова гонка озброєнь між виробниками процесорів. 2 гігабайти оперативки поступово стають стандартом. Недорогі та доступні рядовому користувачу N-ядерні процесори. Windows Mobile та Сімбіан у кожному третьому телефоні. Палми з вбудованими GPS навігаторами.


А новосибірські умєльци виходять на ринок з ось таким чудом враждебной техники:



Ні, це не пульт від касового апарату. Це програмований мікрокалькулятор зразку 2007 року,
який продовжує лінійку БЗ-34-х та МК-61-х.

Виробники цього чудо-приладу, який коштує до речі біля 900 гривень і важить біля кілограму, вважають особливою його перевагою те, що написання вірусів для нього неможливе, оскільки програмні команди запису вмісту оперативної памяті на постійний носій відсутні у принципі.

Цей мегапродукт російської, так би мовити, мікроелектроніки нам навязливо пропонують придбати у комплекті з твердоміром.

Один зі друзів висловив думку що у мене карма присутності. Якщо відбувається якась неординарна подія - шанси на те що я буду там присутній завджи високі.

Те що творчі люди часто виявляють неадеватність у спілкуванні з оточуючими - загальновідомо. Але теперішні події - це закруто навіть для найдивакуватіших.

От скажіть, хто з вас може похвалитись спостеріганням бійки двох поважних інтелігентних людей з вченими степенями? Реальної безжалісної бійки прямо на робочому місці, з розтягуванням охороною, наступним зняттям побоїв та можливим судом.

Хоча якщо міністр та мер столиці не знаходять кращого розвязання питань як кулаками, чого дивуватись про наукових співробітників.

Але в контексті можливого суду мене моя карма зовсім не тішить.

1. З поїздом Львів-Чернівці треба щось робити. Своїм існуванням він заперечує загальнолюдські цінності. Після поїздки у ньому слабо віриться у те що "людина - це звучить гордо".

2. Мінімальна кількість шкарпеток, яку треба брати у зимові Карпати - десь в районі 5-6 пар.

3. Прогулянка Карпатами звичайно цікавіше і користніше банального урбанізованого алкоголізму. Але бодун тримається декілька годин, а крєпатура - декілька днів.

4. Мішати бехерівку, мартіні, домашнє закарпатське вино і поліську настійку на травах - можна!

5. А там всьо-такі красіво:

Може і боян, але душевно то як!

Ужасная елка


Декабрь зловещий подходил
К черте другого дня,
И сын у матери спросил:
- Где елка у меня?

- Пойди дорогой на закат
И сердце успокой,
Где ждет тебя твой старший брат
Под гробовой доской.


Где "баю-бай" поет метель
Из стали и свинца,
С корнями выдернешь ты ель
Из черепа отца.


- Иди, - ему сказала мать.
И хлеб с вином дала.
- Иди, тебя я буду ждать, -
И тут же умерла.


- Прости, родная сторона,
А я тебя простил.
Он выпил горького вина
И ногти отрастил.


И в нем священный огнь взалкал,
Ведя его судьбу.
Он днем повозку слез толкал,
А ночью спал в гробу.


И там, где стала ночь светла,
Где филин звал гостей,
Там ель могильная росла
Одна среди костей.


Как смерть он к елке подлетел,
Вонзил в нее металл.
И волк от страха околел,
А заяц дуба дал.


Он через тысячу дорог,
Через озера слез
Приполз домой без рук, без ног
И елочку принес.


Она в гирлянде из костей
На праздник к нам пришла…
… И много-много радостей
Детишкам принесла!

Авторитетно заявляю - здати права у ДАІ не заплативши ні копійки хабарів цілком реально. Хоча і непросто і затратно по часу.

Пролог.
Останні 3 місяці чесно і старанно відходив у курсовий комбінат на початку Личаківської. Враження більш-менш нейтральні, нормальне навчання водінню і абсолютно ніяка теоретична підготовка. Замість грунтовних занять суцільні залицяння прєстарєлого ловеласа до дівчат, яких до речі у групі буда більшість. Та і будову машини у адаптації "для блондинок" слухати було малоцікаво.

Епізод 1.
У призначений час приходжу з групою здавати. Усі загрузи інструкторів - "не підмажеш - не здаси" ігнорую. Після довгого чекання сідою за комп. Виявляється 20 хвилин на 20 запитань-не так вже і багато. Доходжу до 16 питання - червоне вікно - не здав. Решта групи звичайно всі поголовно здали ($$$) і здали. Вийшов, переглянув правила, все правильно, я дійсно був неправий, ніяких гляків і помилок у софті. Запитав про перездачу. Не раніше ніж за 6 днів.
Епізод 2.
Старанно повчивши правила 8 днів приходжу здавати знову. Мене направляють за документами до начальника екзаменаційного віддідення. Він знаходить мої документи, але мені видавати не спішить. Я стою, дивлюсь на нього і чекаю. Він дивиться на мене і теж ніби чогось чекає. Так секунд 30.
- Може ви ще щось хотіли?
- Ну, так, хочу зараз здавати екзамен
- Добре,йдіть нагору і сідайте за компьютер, я зараз піднімуся

Знову знайомий інтерфейс програми. Але цього разу я знаю краще і мене так просто не завалиш. Крім того зауважую що на стінах висять плакати, з яких можна почерпнути частину потрібної інформації (наприклад дозволені габарити машини чи максимально допустимий люфт руля). З 20 запитань відповідаю на 19, помилившись тільки у одному, стосовно особливостей буксирування несправного автопоїзду з причепом-таке ніхто не відповіть, хіба вгадає.

- Що здав? Та невже? хм... бувають же такі!
- І що тепер? (з занепокоєнням питаю я, оскільки на практичному водінні завалити набагато простіше ніж на чітко регламентованій та комьютеризованій теорії)
- Та що, приходь за правами! От тільки коли? У нас бланків немає. Ми зараз видаємо тільки за 22 листопада. Ну хіба би ти підійшов до пані Оксани, може вона щось придумає з бланками.

Окільки власна машина для мене категорія далекого і світлого майбутього а не реалії сьогодення, я вирішив почекати.

Випадково зустрівши колишнього інструктора запитався чи багато таких як я, які не дають хабаря.
- Ви, молодець! Правильно зробили, так з ними і треба! Якби побільше таких як ви було! Так, бувають... Один на 2-3 групи.

Підводячи підсумок скажу - хабар у ДАІ зовсім не обовязковий. Розповсюджена думка що там і програма спеціальна, така щоб ніхто не здав, а якщо і здаси то вони щось придумають - хибна.
В умовах коли 98-99% платять йти на додатковий ризик щоб підняти прибутки на 1-2% що залишаються ризикуючи розголосом і гучним скандалом даішники не будуть.

Однак іспит настільки складний і вимагає стільки часу на підготовку, що пересічній людині простіше дати гроші. Куча питань присвячена зовсім непринциповим аспектам, ніякого відношення не мають до безпеки руху і мають одну-єдину мету - усладнити здачу іспиту.

Йти моїм шляхом пораджу хіба тим, кого дико пре виділитись з сірої маси, хто хоче відчути смак перемоги, хто не дає хабарів принципово.

Нікому, нікому не можна вірити.
Ось беру у СІЛЬПО печінки собі на вечерю посмажити а там...
( зіпсувати апетит )

Знаєте що таке верх готичності?
Ні, це не чорний одяг і чорна косметика. Це не мрачнякова музика і депресивний стан.

Дивлячись на одного зі своїх співробітників розумію - справжня готика - це фон вікна у делфі і ворді, поміняний з білого на чорний!

Нарешті знову в строю - як класно чути себе здоровим.

Ніфіга собі покушал борщіка з свиними реберцями...
5 днів в ауті, 120 гривень на ліки і сувора дієта на наступних 2 тижні

АРСЕНУ - БАН!

Вона була просто чарівна. Стільки шарму і елегантності, струнка фігура, шикарне чорне пухнасте волосся, миле обличчя.

Але мене зупинило те, що я зустрів її в черзі в поліклініці, вона здавала кров на реакцію Вассермана.